MDMA Molly
Братцы, вайб погоды сегодня был просто зашибись! Солнце светило ярко, в воздухе пахло весной, и я решил подняться на крыши города. Казалось, что моя душа будет летать среди облаков, а сердце станет биться в ритме настоящей трэп-музыки.
А чтобы мои крыши были на высоте, я решил закладку свою особенную сделать. Долго искал подходящего продавца, и наконец, нашел надежного человека, который обещал привести меня в космос. Встреча произошла в парке, где он, казалось, эфиром пропитан был.
- Слышь, бро, – он сказал, – у меня порох неплохой имеется, сам производством занимаюсь.
- Ну и зачем же ты такой качественный материал делаешь? – спросил я.
- Ну, такая работа, - сказал он, – бабки нужны, а бабки с пороха. Ну, этот наркотик, бро, неплох, дает энергетику и драйв.
- Подходит, брат, – я ответил. – Как мне тебе заплатить?
- 2 грамма скинь на карту, и все в порядке.
Так, я получил свое средство перемещения в космос – МДМА. Честно говоря, я был немного afraid, но хотелось большего, и я решился попробовать.
Поднявшись на крышу, я достал ампулу с МДМА, канюлю и ножницы. Закрутив ампулу в фольгу, я аккуратно проколол ее иглой и сделал новую закладку.
Не могу описать, какое вайб я почувствовал после того, как МДМА ворвалось в мою кровь! Энергия пронизала все мое тело, сердце билось быстрее, а мысли стали яснее. Я чувствовал себя настоящим гопником, неуязвимым и непобедимым!
Братцы, я взлетел на сто метров вверх! Почувствовав себя настоящим супергероем, я начал передвигаться по крышам города, словно паук. Все было такое круто – город лежал у меня у ног, а я был его королем!
Но моя радость не продолжалась надолго. Вдруг, я услышал шорох за спиной. Обернувшись, увидел крипового парня, который выглядел нехорошо. Он шагал ко мне своими грязными кроссовками, и я понял, что мне придется отстоять свою корону.
- Что ты здесь делаешь? – крикнул я ему в лицо.
- Я ищу ковырялку, – ответил он с презрением в голосе.
- Ну так иди дальше, - я сказал, – тут ничего для тебя нет.
Но он был настроен враждебно. Взяв из кармана фонарик, он начал светить мне в глаза, словно пытаясь меня ослепить. Я отбился от него сильным ударом в живот, и он упал на колени.
Но вайб оказался испорченным. Шумные голоса стали приближаться, и я понял, что мне пора сворачивать свои крыши.
Спустившись вниз, я отбежал как можно дальше от этого крипового типа. Мое сердце продолжало биться в унисон с трэп-битами, и я понял, что сегодня был настоящий экстаз. Но больше я не решился идти на такие экстримы – любить себя надо больше, чем наркотики. Ведь нас ждет еще много интересного в этом мире, и стоит сохранить себя для этого.
Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Ой, типа привет всем! Я, блять, такой ваще расскажу вам, как я, брат, купил себе такое дело, закладки, понимаешь? Отжег, не могу, вот просто сказать, как это все было, бля.
Ну, короче, я, сасные, сидел себе на девяносто квадрате, понимаешь, кикер кокаина попивал, а тут, братишка мой, приходит мой друг - нарик, из одного говна городка. И фигура такая - шишка, прям как у меня, только я блять умнее.
В общем, сидим, я его сначала не замечаю, а он такой упоротый, что блять уже придется мне его наказать за наркоты и сраные понты, пилишь? Думаю, может закладки купить, так как пацан по жизни бедный, паршивый.
Иду в свой тусняк, там такие дрипы стоят и продавать начинают, меня окружили сразу, бля, типа: "Че надо, мужик?" Я даю понять, что МДМА мне надо, понимаешь? Даю свой последний месячный кэш, а они такие: "Окей, брат, через час будем, а пока позанимайся с девкой!"
На всякий пожарный, чтобы не было на измене, шлюху решил шленьдить, чтобы охранники не подумали, что я в темных делах, брат. В итоге, я блять снял это блять, а она, сука, такая залупа, что даже упороться не помогло. Придется другой раз попробовать, но это уже другой разговор.
Ну, итак, я брожу по клубу, бля, тусуюсь как модник, понимаешь? В итоге, подходит охранник, такой же культя как я: "Вот, братишка, закладки, бери и не промахивайся." Я беру, пацану даю, говорю: "Сосай свинья, чтобы умнее стал!"
Друг был такой блаженный, когда я ему закладки передал, пацан даже не понял, что его наказывают за понты. А потом я ему так говорю: "Ты, нарик, в следующий раз подумай, прежде чем со мной косяк делать, а то будешь съеден живьем!" И он такой с дурацкой рожей: "Брат, извини, я никогда больше так не стану!" Короче, он попрыгал, скакал и каялся весь вечер, пока, блять, закладки не начали действовать.
А тогда, братишка, началось самое веселое - мы, здоровые наркоманы, просто усрались от этих закладок. Я, блять, смотрю на друга, он мне смотрит, и мы такие улетаем на другую планету, брат. А потом становится такая хорошая погода, и мы выходим на улицу шландать, как настоящие сасные, понимаешь?
Народ на улице смотрит на нас, как на двух клоунов, но нам все равно - мы счастливые, упоротые и сидим на своей волне. В это время мой друг, такой синий, висит на меня: "Брат, спасибо, что упорол меня, это было просто охуенно!" Я ему такой: "Да не за что, пацан, дружба дружбой, но еще раз грохнешь, я тебя сам упорю!"
Так мы, блять, шли, пиздели всякие дичи, пока закладки не кончились. А тогда началось падение - мы стали такими жалкими и убогими, что даже мысли ловить было сложно. В итоге, блять, уснули на лавочке в парке, как две драные подстилки.
Пробудились мы уже утром, вся голова болит, а друг на меня смотрит и говорит: "Брат, извини опять, что вчера был идиотом, ты, блять, лучший друг! Никогда больше не буду так делать!" А я, блять, говорю: "Отлично, пацан, надеюсь, это правда!"
И вот, типа, конец истории, пацаны. Я купил закладки, наказал друга за понты, а потом мы оба упоролись и шландали как настоящие сасные. Ну, может, я тут приукрасил немного, но такая вот история, братишки. Надеюсь, вам понравилось, ведь это настоящая жизнь, а не какие-то там сказки.
